Огляд Ferrari Purosangue – Перший кросовер від Ferrari

Чи помічали ви, що всі кросовери преміум-класу начебто створюються за єдиним загальноприйнятим шаблоном? Під капотом у них стоїть твін-турбо вісімка, використовується АКПП з гідротрансформатором та постійний повний привід, а все це знаходиться у симпатичному, але досить класичному п’ятидверному кузові. За таким шаблоном свої кросовери роблять Mercedes-AMG, Porsche, Maserati, BMW, Aston Martin, Lamborghini та Audi.

Ferrari, створюючи свій перший кросовер Purosangue, вирішила не дотримуватися цього шаблону і оснастила свій авто 715-сильним атмосферним 6.5-літровим дванадцятициліндровим двигуном, коробкою передач з подвійним зчепленням, встановленою перед задньою віссю, і ще однією двоступінчастою коробкою на передній осі, момент на передні колеса тільки коли активна одна з чотирьох перших передач задньої коробки. Задні двері кріпляться на задніх петлях і відчиняються за допомогою електроприводу, відкриваючи доступ до сидінь з обігрівом, вентиляцією та масажем. У підвісці використовуються амортизатори Multimatic з електронним управлінням, шасі є повнокерованим, а кузов за кількістю аеродинамічних примочок не відстає від боліда Формули-1. Ferrari зробили все, щоб їхній перший кросовер вийшов особливим.

При створенні Purosangue використовувалися деякі готові компоненти, але хіба можна вважати це мінусом, якщо йдеться про взятий з 812 Superfast дванадцятициліндровий двигун із сухим картером і системою безпосереднього упорскування палива? На кросовері цей двигун переналаштований, щоб видавати вищий крутний момент на низьких обертах. 80% від максимального моменту, що крутить (716 Н∙м) доступні вже на 2100 об/хв, і хороша тяга зберігається до червоної зони на тахометрі на 8000 об/хв. Схема повного приводу схожа на таку у Ferrari FF. Довгий капот – це не просто дизайнерське рішення, він необхідний, щоб вмістити перед двигуном коробку передач, що передає момент, що крутить, на передні колеса. Для кращої керованості та стабільності на передній осі задіяна система векторизації крутного моменту, швидкість обертання передніх коліс узгоджується із задньою восьмиступінчастою АКПП, на 5 передачі і вище кросовер стає задньопривідним. Ferrari заявляє, що на розгін до сотні Purosangue йде 3.3 сек.

Більшість автовиробників просто зробили б потужний дванадцятициліндровий мотор головною перевагою свого автомобіля, але в Ferrari пішли далі і Purosangue може похвалитися ще й технологічною підвіскою, в якій використовуються 48-вольтові електромотори на кожному колесі, що постійно вирівнюють рівень кузова. Кожна така установка зчитує показання кожні 50 мс, піднімаючи або опускаючи кожне колесо незалежно один від одного, щоб пом’якшити наслідки наїзду на вибоїни та пагорби. Звичайно, підвіска не заснована тільки на цих моторах, у ній використовуються і класичні пружини та амортизатори, а мотори просто допомагають їм, роблячи їзду ще плавнішою.

Поганою дорогою, де більшість автомобілів би трясло і розгойдувало, Purosangue навіть у спортивному режимі їде м’яко, не стрибає і не трясеться. Навіть із м’якими налаштуваннями підвіски зберігається відмінний контроль коливань кузова. Незважаючи на масивні 22-дюймові передні та 23-дюймові задні шини, кермо у кросовера вдалося зберегти інформативним. Стабілізаторів поперечної стійкості в Purosangue немає, тому кросовер не хитає з боку на бік поганою дорогою. Електромотори в підвісці теорії могли б трохи нахиляти кузов, допомагаючи автомобілю краще входити в повороти, але в Ferrari їх чомусь не наділили такою можливістю. Більше того, один з інженерів сказав, що Purosangue з їхньою допомогою міг би навіть перестрибувати через деякі перешкоди на дорозі, але чи це дійсно так, ми, можливо, ніколи не дізнаємося.

Новий кросовер від Ferrari здатний справлятися з легким бездоріжжям, для цього його навіть наділили можливістю збільшення дорожнього просвіту. Підтримка кузова у вищому положенні вимагає постійної роботи електродвигунів підвіски, тому довго в такому режимі їхати не вийде. Навіть у звичайному режимі роботи електромотори у підвісці неслабо гріються і для цього їх навіть оснастили окремою системою охолодження. Сама по собі ця підвіска виробляється компанією Multimatic, що означає, що подібні рішення можуть з’явитися і на інших автомобілях, але програмна частина для керування цією підвіскою розроблена повністю у Ferrari і навряд чи виробник поділиться з кимось своїми напрацюваннями.

Завдяки системі векторизації крутного моменту, активній підвісці і повнокерованому шасі Purosangue зберігає відмінну стабільність при швидкій їзді на прямих ділянках і вміє майстерно входити в повороти, миттєво відгукуючись на поворот керма. Система підрулювання задніх коліс запозичена у 812 Competizione, кожне колесо може незалежно один від одного змінювати кут повороту до 2-х градусів. Наприклад, зовнішнє колесо може допомагати задній частині слідувати за носом у поворотах, а при розгоні та гальмуванні автоматично змінюється кут сходження, що дозволяє досягти ще більшої стабільності. При паркуванні на зображення з камер накладаються зелені сліди, що вказують на траєкторію руху автомобіля, в тому числі і для внутрішнього заднього колеса, щоб нагадати водієві, що воно теж повертається.

Весь цей комплекс з різних деталей та програмного забезпечення працює так чітко і злагоджено, що за кермом навряд чи хтось навіть замислюватиметься про те, наскільки складно в цьому автомобілі все насправді влаштовано, принаймні доти, доки не доведеться зіткнутися з органами управління різними системами, які повністю зосереджені на кермі. Ferrari розмістила на передній частині керма так багато кнопок, ручок і сенсорних панелей, але місця все одно не вистачило, тому частину елементів управління довелося перенести на його задню частину. Щоб переключитися між різними джерелами звуку потрібно намацати невелику кнопку зі зворотного боку правої спиці керма, ця кнопка знаходиться поруч із важелем для перемикання треків, а його, у свою чергу, оточують пелюстка перемикання передач, покажчик повороту, сенсорна панель для керування панеллю приладів, кнопки активації омивача скла та щіток та перемикачі режимів їзди та підвіски. І це все лише на правій стороні керма. Щоб не активувати щось випадково, сенсорні кнопки потребують дворазового натискання.

Єдиним фізичним елементом управління на передній панелі є шайба клімат-контролю, вона не виступає з панелі, доки до неї не торкнешся. Повертаючи шайбу та натискаючи на невеликий сенсорний дисплей у її центрі, можна активувати обігрів сидінь або функцію масажу. Схожа шайба також встановлена між задніми сидіннями. Зліва та праворуч від шайби розташовуються ще кілька сенсорних кнопок для керування обігрівом заднього скла та висотою підвіски. Єдиний великий сенсорний дисплей розташований перед пасажиром і до нього водію не дотягнутися. За своїми можливостями цей дисплей не поступається звичайним дисплеям, які встановлюються в інших автомобілях у центрі передньої панелі.

Доступ до заднього ряду здійснюється через задньопітні двері з електроприводом. Для відкриття дверей потрібно потягнути невеликий важіль у нижній частині вікна, схожим чином відкриваються двері Mustang Mach-E. Для закриття дверей є кнопка на центральній стійці, все це, звичайно, круто і показує, що зниження маси Purosangue в Ferrari не особливо дбали. У найлегшій конфігурації заявлена вага кросовера становить 2033 кг, хоча насправді вага ближча до 2180 кг. Співвідношення потужності до маси все ще хороше, але до певної міри тільки завдяки тому, що під капотом стоїть дуже потужний двигун.

І все-таки Purosangue це не спорткар. Дванадцятициліндровий двигун кросовера звучить добре, але якось приглушено, що можна виправити, встановивши модифіковану вихлопну систему. У Purosangue є функція лаунч-контролю, але немає спеціального режиму їзди для треку, а різні аеродинамічні примочки, на кшталт дифузора на днищі, спеціальних елементів для кращої обтічності, прихованих повітроводів і повітряних каналів, служать більше для кращого охолодження деяких елементів і а не для створення більшої притискної сили.

Чи варто виробникам, які спеціалізуються на виробництві спортивних автомобілів, робити кросовери? Мабуть, на це питання вже давно відповіла Porsche, випустивши Cayenne, який залишається затребуваним досі. Звичайно, знайдуться і ті, хто засудить Ferrari за такий крок, але кому в компанії потрібна їхня думка, якщо Purosangue, напевно, стане бестселером і принесе компанії чимало прибутку. Усі, хто може дозволити собі Purosangue за 400 тис. доларів, точно не розчаруються тим, що створила Ferrari.